Гондоли — чорні. Бо в чуму були
човнами смерті, транспортом Харона.
Але вже тільки в пам’яті смоли
лишилась та жалоба похоронна.
Пливеш — пливи. І смійся, і радій.
Усе і всіх віки перетривали.
Життя — це чорний подіум подій,
венеціанські маски й карнавали.
Ти вибрав маску і вона тебе.
Це ваша мить. Дай, Боже, не остання!
Гондоли чорні. Небо голубе.
І гондольєр співає про кохання.
|
|
|
