Печаль моя, Італія,
на перехрестях ери.
В руках твоїх гітари,
смагляві, як гетери.
Засмучена, заторсана,
запущена в етер,
душа сміється торсами
жагучих тарантел.
Не ліками, не зелами,
не звадою спокус —
лікує тарантелами
тарантулів укус.
Червоними трояндами
на чорному паску.
Ех, люди, ех, тарантули,
і як вам не наску-
чило кусатися?
Воно ж гадючий труд —
на серці розписатися
скорописом отрут!
|
|
|
