... О музи геліконів степових!
О жриці вогнищ, вже давно погаслих!
Вода джерел, од спеки неживих,
була не вельми щедра для Пегасів.
Я чую ваші дивні голоси.
Зап’ястя рук, не звиклі до мережок.
Чаклунський чар космічної коси
і золоті півмісяці сережок.
О музи, музи, музи кам’яні!
Де грім душі, народжений з любові?
Ви мовчите. Ви плачете в мені.
Душа тисячоліть шукає себе в слові.
|
|
|
