Як променем щастя, спахнувши, засяють
Ті очі, мов зорі,
А хвилі відради серденько гойдають,
Мов човен на морі,
Як хочеться долі і другим жадати, —
Тоді пам’ятайте про мене згадати.
Чи серце у грудях від горя заб’ється,
Як пташка у клітці,
Й на віях перлиста сльозина збереться,
Мов роса на квітці,
Як туги тра буде частину віддати, —
Й тоді не забудьте про мене згадати.
Як віри забракне у власнії сили,
І з гіркої муки
Опущу додолу, неначе в могилі,
Безсилії руки,
Як нікому буде порадоньки дати,
Чи можу тоді я про Вас нагадати?
|
|
|
