|
Нечисто в них воображенье,
Не понимает нас оно.
Пушкин
Дорогу темряву мою
Ти райським світом освітила:
Бо душу чистую твою
Пречиста сила появила.
Дорогу темряву мою
Ще гущим туманом окрила;
Бо душу чистую твою
Нечиста сила помрачила.
Як серденьком твоїм ясним,
Мов сонце, дух мій осіяла,
Над всяким творивом земним
Ти в мене божеством стояла.
Як розумом чужим, тупим,
Мене на розум наставляла,
Дитям отця брехні сліпим
В моїм умі і в серці стала.
|
|
|
