Як завше, дні повиті крепом. В кімнаті ще зимові сни. Здається, зовсім і не треба Цієї пізньої весни. Ви мовчите. Я п’ю безсило Міцну отруту самоти. Життя всі мрії підкосило, І більш нема куди піти. 1923
