І гомін, і весна, і промені ясні —
Все в тишу запада повільно-невблаганно.
І хмара чорна йде услід моїй весні,
І хмуро вироста... А я, мов окаянний,
Ось причаївсь і жду. Опуститься обух —
І не озветься день оглухлою луною,
І воля звільнена, і полонений дух
Байдужо пропливуть над чорною весною.
28.III. 1929
|
|
|
