|
Б.
Тиша. Сонячно, радісно, тепло.
Дивно: справжня осіння весна.
В жовтій сукні сій, простій, як пеплум,
Ти по-древньому мудра й ясна.
Так в любові нам вічність дається,
Час тамує нещадний свій тяг,
Серце з космосом всуголос б’ється
І безмежжям зростає життя.
Дійсність ось просвітляється мітом
І щезає щоденність, як дим.
Ти — Вікторія, ти — Суламіта,
Вірна подруго вічних годин.
5.Х. 1929
|
|
|
