Старий токай п’ємо поволі.
В склепіннях спить старезна мла,
По стінах — штихи. Примха долі
І нас в сей закут завела,
На ті ж кількасотлітні лави,
Де гордий предок наш сидів.
...І падали хвилини слави
Під маятником дзиґарів —
Того стоячого, дзвінкого,
Й сього, хрипкого... За вікном
Шуміла ніч, сльота, тривога.
Вже місто спало хорим сном
І заграви на сході грали.
Пили Богданові посли,
Суперечались, міркували,
І стіни слухали їх слів.
Купці козацькі, у жупані
З шаблюкою при пасі, тут
Лічили зиски, кпили з пані
Корчмарки й запивали труд.
Від Гданська до Дніпра чимало
Було негод їм та пригод...
Ввижавсь щасливий поворот,
І люлька затишно шкварчала.
І коли дикий буревій
Батурин зруйнував, ізгої
Бували й тут, хоч мед старий
Роздерте серце їм не гоїв.
В обличчях, мідних од вітрів,
Ще грали відблиски Полтави.
Гарматних ядер гострий спів,
Згага непімщеної слави...
Спізнілий гнів, безсилий гнів
Палив чоло і корчив пальці —
Батальний пломінь ще горів
В очах Мазепиних скитальців.
Пили, сварилися, кляли,
Минуле мордували радо,
Хапались рвучко за шаблі
Й п’яніли чорним словом «зрада»,
Либонь, міцніше від вина.
...І Орлик, днем важким зігнутий,
Сюди заходив відітхнути
І скоротити ніч без сна...
Чарки — порожні. В тютюновім
Сивавім димі повстають
Віки, запалі в сиву муть,
Що відродились в нашій крові,
Вернулись знов, воскресли знов,
Втілились в пізнім поколінні
Й тривають нами. Крізь вікно
Сузір’я миготять незмінні.
На сході — мертва тьма пустель,
Від міста — гомін дальніх музик...
...І — знак ганзейського союзу —
Висить над входом корабель.
6.I. 1931
|
