Се відчути, вчитатись в се треба,
Розчинитись єством в сім сенсі:
Illustrissimus Dominus Mazepa
Dux Cohortis Zaporojiensis1.
Срібна чуприна, чоло пророче,
Ні, не порожній зір Ніоби —
Зимні телескопічні очі
Бачать майбутнього буряні доби.
В панцир закуто груди і плечі,
Тінню за ними — спалені крила,
Серце юне і тіло старече
Пурпур і бронза окрили.
Риму козацького сивий Марсе!
Чули століттями, віщий гетьмане,
Гул погребовий полтавського маршу
Крізь Петербурга затруті тумани.
Квітень не всує спалахнув у січні,
О, імператоре пізніх літ!
Вічна пам’ять плечам владичним,
Що обіймали блакитний міт.
13.II. 1932
|
|
|
