1
Високий день. Колонами — алея.
Так. В днях життя нічого не прийнять, —
Полинути в блакитну емпірею
Інакшого, нездійсненого дня.
Шумить, шумить густа, безмежна тиша.
Росте простір над долами землі,
І тільки вітер полудневий дише,
Й від подиху колишуться шпилі.
...І раптом — кров. І раптом — криці скрегіт,
І запах зла, землі хмільний наркоз.
Гул низьколобих орд, дикунський регіт
Під тьмою хмар, під наростанням гроз.
І раптом — вибух буряного бою,
Крицевий свист і списи блискавок,
І все нещадніш рухає юрбою
Нищительний непереможний крок.
І серце важчає, і набрякають жили,
І пружиться п’ястук. І — зойкнув супокій:
Хай тиша рушиться й божеволіє бій,
Щоб на скупій землі росли! жадали! жили!
Щоб не вщухали сили моторові
Історії — на всі земні краї, —
З напруги м’язів, з бурелому крові
Виконував сонату героїзм!
2
Панно Маріє,
Вже півстоліття ділить нас.
Все вітер віє (над степом завше — вітер),
Все обрій мріє;
А я не мрію, просто хочу Вас
Зустріти.
Десь за містом — амазонкою —
На мазепиному скакуні, —
Тільки стек, та циліндр, та рукавички,
Та стан стрункий,
Стиснутий тонко,
Ввижаються мені.
...От ніби як черничка
З монастиря, де абатисою — маркіза де Ламбаль...
Або: вирує баль —
як буря —
Версаль? Батурин?
— Однаково! —
Для Ваших мрій — нема межі.
Під полонезу плавні тури
Вам кидають пажі
До стіп кармазинові маки.
І мить страшна,
Бо сам Ясновельможний
Під зором Мотрі, заздрісно-дівочим,
Повільно і непереможно
Звабливі зводять очі
І — раптом! випроставши стан —
Юнацьким кроком
З Вами
В тая!
І оплесків грозовий ураган
Зливається в нестерпне сяйво: слава!
3
Панно Маріє, замріяна, як я,
В тих днях міцних, в тих днях варязьких,
Панно Маріє, Вашого життя
Барвисті дні були як казка.
Мені ж, що народивсь між орачів,
Чию Елладу витоптали орди,
Мені, що тільки ніж, замість мечів,
Скермовую добі — в безносу морду, —
Мені крізь згарища століття, в чорнім димі,
Вже прозоріють
Пломінні контури, ще людям не видимі,
Здійсненні мрії.
І знаю —
Новий Бетховен
Громами й бурями продиригує
Нову Сонату Патетік.
І от — широким рокотом бароко
Враз д’горі в синь, в зеніти Бога-Слова
Вогненним святом духа завирує
І вибухне XX вік!
27.VI. 1927
|
