Як іонійськая колона,
Рожевіє дівочий сніг,
Ховаючи опуклість лона
В лілеях рук, в лілеях ніг.
Єдина! Не ображу зором
Двійник Мадонни на землі.
Ось пурпуром Цитери — сором
І на щоках і на чолі.
І б’ється кров в блакитних венах,
Як птах під вітром весняним.
В яких готичних кантиленах
Навіки виспівати гімн?!
Там — Пріснодівою — Мадонна,
Тут, на землі, зорієш — ти,
Що в пурпуровій мушлі лона
Ховаєш перлу чистоти.
|
|
|
