Все, що має статися, вже сталось, —
День тверезий, праця з-під ярма.
Чи ж почую, як щоденний галас
Перетне архангельська сурма.
Обагриться небосхил криваво,
Розчахнеться зимна височінь,
І велике мовчання, як слава,
Людське серце візьме на мечі.
Літаки закрутяться, мов листя,
Башти захитаються й падуть.
Десь зі сходу, з-поза передмістя
Білим сонцем встане Страшний Суд.
Він дихне холодним духом бурі
І змете руїни, як сміття.
Ані Божа Мати, ані Юрій
Людського не захистять життя.
І душа без стін і без одежі
Встане перед карою Руки...
Тільки вітер в Книзі Спостережень
Перелистуватиме віки.
12.I. 1933
|
|
|
