П’янкіші ночі — тверезіші ранки.
Так дні ідуть. За лютим — знову март.
Чутніше і страшніше голос бранки
Над аркушами стратегічних карт.
Але рука вже не тремтить. Не варт
І крихти стратить сили наостанку,
Хай замість танку степова тачанка:
Не жарт, коли у ній крилатий гарт.
Запілля — брак. Фронти — суцільним колом.
Не приглядайсь безоким очодолам,
Де в чорних ямах причаїлась смерть.
То — тільки мить. Бо з першим пружним кроком
Розірветься завіса, і потоком
Поплине даль аж ген по синю твердь.
3.III. 1938
|
|
|
