Уста не вимовлять молитви,
Уста забули молитви —
У безумі сліпої битви
Губився тихий голос Твій.
В льохах оглухлих чрезвичайок,
У сніговіях Соловок
Минали судороги відчаю
Та серць короткий кровоток.
Ніколи в очищальнім громі
Земний не розчахнувся час,
І жаден знак, і жаден промінь
Не поразив негідних нас.
Лиш попеліли весни ніжні,
Лиш замерзали квіти літ
Під співи парастасів сніжних
На грудях мертвої землі.
Убогий дар скупої крови,
Неплідне тлінних душ тепло...
Тоненьку свічечку любови
Задуло переможне зло.
31.VIII. 1938
|
|
|
