Голос півстаречий, півдитинний.
Старосвітські строфи. І чогось
Фортеп’ян звучить, як клавесини...
Що ж це — пригадалось? Приверзлось?
Але день тверезкй аж до болю,
Червень — мов спізнілий березіль,
І війна гримить на передполю
Стогоном загублених зусиль.
Десь складають кари і провини,
Десь прокреслюється вислідна.
...Фортеп’ян звучить, як клавесини,
...Бабчин спів. I літо, як весна.
10.VI. 1944
|
|
|
