Все вужчає коло. Гостріш і тонкіш
Прокреслюється мій нерадісний обрій.
За ним десь веселі, хоробрі, недобрі,
А тут вагота моїх стиснутих тиш.
Тут дихати важко і тхне кожна мить
Останнім зусиллям, і корчами, й сконом,
І день мій здається глибоким кесоном,
Засмоктаним трясовиною століть.
Там хвилі похмурі, там небо безсиле
І чайки кричать, і гуде океан.
Тут — цегла, цемент, недокінчене діло,
І жили набряклі, і смертний туман.
7.I. 1934
|
|
|
