Ростуть риштовання стрункі,
Формується натхненний камінь,
А неба простори лункі,
Як завше, висяться віками.
Дзижчать параболи епох
І, догорівши, догасають —
Все визначає вічний Бог,
Всьому велить, всього сягає.
Падуть імперії в огні,
Стрілець покутує свій промах,
І людство тратить творчі дні
На невмолимих іподромах.
1928
|
|
|
