Вийди, князівно! Повік
Буду покірливий гридень
(Зір — пелюстками повік,
Сріблом — співуче «добридень»).
Вийди на мури: блакить!
Хвилями, хвилями далеч!
— Ах, ви — занадто палкий
Бути удвох — не пристало. —
Знову «Мінея» пісна,
Спокій в похмурих хоромах,
А понад містом — весна!
Вітру крилатий помах!
Київ втопився в садах,
Медяно яблуні дишуть,
Дзвонить дніпрова вода
В ранішню росяну тишу.
— Ні, не кажіть так мені.
Ох, яке сонце вогненне!
Я Вам не вірю, ні,
Пане Євгене.
Прага. 1924
|
|
|
