І зорі гаснуть, як тоді.
Невже ж, невже ж — напередодні?
І знову гул земних подій
І праві вироки Господні
Ймуть чергуватися? Залиш
Хоч глядачем, хоч тільки свідком,
Щоб в дикім вирі дивовиж
Було закон і напрям видко.
Щоб зір, вже гаснучи, обняв
Той цілости неясний обрис,
Ту заповідь нового дня
Крізь досвітку туман недобрий.
29.VIII. 1951
Hoboken
|
|
|
