Ти гинеш, гинеш разом з Нею,
Самотній гасне спів.
Ширяла юність орлім клектом
Над широчінню днів,
Аж ось вузький каньйон Бродвею,
Де сліпнеш над чужим проектом
І гасиш жар і гнів.
Гнітить каміння поверхове
І тисне, як тягар.
...І все ж ти знаєш: ти не бранець,
Ти носиш віщий дар.
В тобі однім гримить Бетховен,
З тобою бачиться вибранець
Нещадних муз — Едгар.
1951
|
|
|
