Ти важко родишся. Не березіль, а март —
Весна передостання чи остання.
Ні приспішить, ні виворожить з карт
І не вгадать: ти — зустріч чи розстання?
Ти важко родишся — до піни на устах,
До крику, що його перегризають зуби,
До краю тьми, до прірви самозгуби...
І серце все ж переліта, як птах,
Останнім скорчем крил, останнім тхом повітря.
О весно, важко рождена! Ще мить —
І з’явишся. І на високім вітрі
Розквітнеш вишнею. І радість защемить.
15.III. 1963
|
|
|
