Твоє осіннє тіло має чар
Переситу серпневої години.
Але не втоми. Сонячний тягар
Рубенса другої дружини.
По той бік зла й за межами гріха —
То грішний рай в рожевій правітчизні,
Де ти збагачуєш блаженний сад
Не Деревом Пізнання — Древом Жизні.
Його плоди між вітів рук і ніг,
Налляті сонцем, гойні й ваговиті.
Медовий вітер і гарячі квіти —
Співають гімн нев’янучій весні.
Тугим життям насичене ущерть,
Сполучене з буття бездонним лоном,
Недосяжне молитвам і прокльонам,
Воно безсмертне, бо міцне, як смерть.
16.IX. 1959
|
|
|
