...Камінних стін тераси димні,
Закурених поверхів чад.
Ревучий рух — в єдинім гімні
Трамваїв, авт, вогнів, свічад.
Тут вулиці — скаженим виром,
Тут небо — злякане земним,
І до незримого кумира
Фабричним фіміамом дим.
А стихне вечір у знемозі,
Ліхтар розріже темноту,
І з темноти на кожнім розі
Загальні наречені ждуть.
Обличчя кожне хочеш стерти
І проклинаєш кожен крок,
Де родяться під подих смерти,
Де стережуть Нудьга й Порок.
1925
|
|
|
