Осінь палає холодним вогнем,
Осінь чужа і зайва.
Часом лиш вітер знайомий дихне —
Роздмухать осіннє сяйво.
Вітер знайомий, мов зовсім свій,
Рідний, херсонський, сказати б.
І увижається день степовий,
Сад, і Синюха, і мати.
Батько засмучений, мудрий дід,
Любі брати мої... Де ви?
Осінь і осінь. І гасне слід.
Над хвилями тільки — меви.
1951
|
|
|
