Пропив сорочку і кожух —
Гуляй, скажений Залізняче,
Що душу запродав ножу,
Що над тобою ворон кряче.
Дивись: вже й жито не росте,
Бур’ян і будяки — по обрій,
Встає, встає нещадний степ
І суне — древній і недобрий.
Тож гупай, гупай гопака
В цю землю, що дуднить луною,
Що ось неспинно заника
Під нерозквітлою весною.
1930
|
|
|
