Ми далекі, чужі і окремі,
І про різне обидва горим:
Ви — в нарцис, я ж закоханий в кремінь,
Вам — Еллада, мені — тільки Рим.
Десь простори, моря, океани,
Десь солона безмежність вітрів, —
Тільки я, тільки я, окаянний,
Затримався на єдинім вістрі.
Вам весь світ — лазурові безкраї,
А мені — вулканічний вертеп,
Де чутно, як тремтить і палає
Пеклом муки покараний степ.
1931
|
|
|