Лілові плями чебрецю.
Трава пожовкла від посухи.
Так само осінь стрінеш цю,
Як попередню. Завірюхи
Завіють нетривкі сліди
Нічних — при місяці — проходок.
Лиш плюскіт скудної води
Підкреслить смертний сон природи.
І знов чекатимеш весни
І сподіватимешся грому,
Що втнеться в скелю тишини
Розколиною перелому.
...Все, все очікує грози,
Доба задихано конає.
Тремтять всесвітні терези,
І мла клубиться над Сінаєм.
27.VII. 1964
|
|
|
