Елегія

Євген Маланюк

...мисляча тростина...

Б. Паскаль

Ще листя жде, і листопад — зелений,
І тускле сонце майже гріє. Лиш
Якась тонка імла лягла на клени,
На даль, на запорошений спориш

І на чуже містечко. Дивна тиша
У стомленій природі. І душа
От-от засне. Бо й вітер не колише
Сухих тростин крихкого комиша.

Що ж можеш ти, надломана тростино?
Десь бурі сплять за обрієм політь.
Там Альпи. За Дунаєм — хата сина.
Там ходить внук — вивчає плоть землі.

І кожен день нова для нього книга,
І всесвіту сягає кожна мить...

Ти ж знов один. Твоя скінчилась книга.
Вже вечір. Ніч надходить мовчки. Цить...

26—27.X. 1967