Дивуєшся, чому не йде
Апостол...
Т. Ш. (5.XI. 1860)
І ранками на панщину йдучи,
І вечорами, як згасають будні,
Міркуєш над причиною причин,
Вдивляєшся в незбагнене майбутнє —
І серце губить свій ритмічний лад,
І мозок вижирає м’язи тіла:
Нещадний їх чува дуумвірат,
Щоб, виминаючи приваби між заглад,
Оце життя без спалаху зітліло.
...Й коли усе засне в немилім домі,
Спливе намул закінченого дня,
Безсонна засміється підсвідомість
І нагадає той Закон Огня,
Що про нього заповідав Відомий:
«А коли ні, то проклинать
І світ запалити!»
13.IV. 1964
|
|
|
