В жертву Немезіді
Сіяли на могилах ячмінь.
Немезідо, богине могил безіменних
Немезідо, богине відплати і помсти,
Немезідо, посестро нещадної Мойри,
Вартівнице німа рівноваги буття!
Не забудь, Немезідо, роздертих родин,
Існувань, повириваних з корнем із ґрунту,
Немовлят, що конали, як ангели білі,
При схололих грудях матерів.
Немезідо, згадай ту останню мить,
Коли батька в ночі заполярної смерти
Нерухомив і блискавкою протикав
Спогад першого слова далекого сина
А той син безпритульним блукав — не забудь! —
Вулицями чужого й ворожого міста,
І в потухлій душі його був тільки попіл,
Тільки попіл від неньчиних слів.
Немезідо, зате посаджу тобі, глянь,
Лілійовий чебрець — запашну материнку
Та ще жменю ячменю посію, як жертву,
Щоб нащадкам нещадне зерно проросло.
2.III. 1964
|
