Та все ж — проти життя — мій щит
Од злого світу — оборона.
І в день тверезий, і вночі —
Все ти, земна моя Мадонно.
І в день тверезий, і вночі,
Як кров п’яніє темним бунтом,
Ми поруч — всі чуття рвучи,
Віддаємось страшним секундам.
В безоднях — знову ми удвох —
І двоє нас — на верховині —
І тільки зорі, тільки Бог
Над вічністю просторів синіх.
А там, внизу, людських болот
Такий людський понурий сморід...
Ні — ліпше твій отруйний рот
І тіла піт — в останній зморі.
21 — 22.VIII. 1925
|
|
|
