І не треба цих пізніх утіх, —
В тиху втому закуто мене.
І цей день, як вчорашній, затих,
І ось завтра, як нині, мине.
Ні. Я хочу любить далечінь,
Вільний вітер зітхаючих піль,
Неба сяйвно-текучую синь,
Самоти найсолодшої біль.
Там, ой там би зустріти тебе,
Взустріч вітру, в безкрайність піти!
І розплющиться серце сліпе,
І могутньою зробишся ти.
|
|
|
