Зникає апокаліптичний звір,
Стирається й імліє чорний обрис.
В півсвітлі досвітку — руїни бувших вір,
І подих пустки, і непевний обрій.
Ще трохи, і в нещаднім сяйві дня
Оголиться тщета оздоб зітліла,
Безликість масок, тло минулих з’яв
І вагота знекриленого тіла.
І муситимеш скупчитися знов,
Зібгати сили й зав’язати в вузол.
І кров ізнов обернеться в вино,
І галас дня — в пророчий голос Музи.
14.XI. I960
Шпиталь
|
|
|
