Лютий

Євген Маланюк

А Семенові сльози
марно не пропали:
На камінь упадали —
камінь розбивали.

Старовинна пісня

Лютий місяцю, справді — лютий.
Зачаївся, пантруєш і ждеш:
Хай-но нерви завузлить до скрути,
Хай-но серце доб’ється до меж,

І тоді ти, як вовк зголоднілий,
Скочиш ззаду на крижі мені,
І кістяк задубілого тіла
Тільки хрусне. І десь по весні

Знайдуть люди цілком випадково
Те, що скупо лишилося тут,
Те, що було оселею Слова,
Сполучало натхнення і труд,
Двиготіло покликанням долі,
Святом плоті співало, пекло
Пеклом пристрасти... Й згинуло в полі —
О, без бою, без бою, без болю —
Там, де пусткою дихало зло.
Добре знаю, що лютий — лютий,
Переконуюсь знов і знов,
Та й ти знаєш: ненатло-люта
В лютім серці моя любов.

28.II. 1964