Ти від життя втікав, як тать, Підвладний несказанним узам. ...Не видумать, не пригадать Того, що шепотіла Муза У ті, вже казкові літа, Коли був день весною повен І сонцем вічної любови Текла в блакиті висота. 26.II. 1964
