Ні, не покритка Катерина —
Даремно плакав Тарас —
Ти — масна монгольська перина,
Повіє племен і рас!
О, неплодна стара розпусто,
Лоно твоє — базар!
Там лишили болотяну пустош
Хан, і каган, і куркуль, і цар.
Це ж від них наскидала байстрят ти,
Що повіялись хто куди.
Ні, тебе ще не так карати,
Ще б вогнем не такої біди.
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . .
Може б, тільки тоді позбулась
Хлєстаковщини мертвих душ,
Яничарських ночей розгула,
Куркулівства бездушних туш.
Може б, тільки тоді шельменчат тих
Охрестила пломінна купіль,
І тоді б для нових зачатій
Посвятилися простори піль.
Пий же, пий кров повстань, як воду,
Упивайся червоним вином!
Хай обріз тобі — богом свободи,
А бандитство — солодким сном!
Може, тільки упита цим хмелем,
В чорториї якійсь, вночі —
Ти, новим зґвалтована Хмелем,
Завагітнієш на мечі.
1924
|
