Що це дзвонить так струнко, так тонко
За гробами п’янких далечин?
Це з-над моря летять амазонки,
Це блищать їх кольчуги й мечі.
Співній силі ніхто не оперся,
Жаден муж, жаден муж не втече,
Як воїтельниця одноперса
Смагле випростає плече.
О цей зір, він — отрута і чари!
Бережіться, палкі орачі, —
Захлисне вас той пломінь їх ярий,
Подолають уста. А вночі
Під проваллям бездонного неба
На пахучих килимах трави
За музикою темного степу
Полем бою поляжете ви.
Полем бою — любови і смерти,
Де звитяжці й звитяжені враз
Будуть келихом сповненим черпти
Недочерпаний битви час.
6 — 11.III. 1937
|
|
|
