Тебе не вирізьбити в камені:
Що зимній мармур при вогні!
Напевно дрогнула б рука мені
І лиця спік безсилий гнів.
Ні акварель, що холоднавими
Потоками гасила б жар,
Ані пастель... Вином загравами
Д’ямантом шкіцувать пожар
Нічних очей під гострохижими
Крилами брів, круте чоло,
І змії кучерів за крижами,
І стан, що в нім співає зло.
Серпень, 1940
|
|
|
