Як висловить Вам дяку несказанну
За книжку, що у ній жива — весна,
Де вірші змушують забуть про вірші
І лиш струмує та ряхтить далечина.
Саме життя, його змінлива звада,
Його жорстокі барви й аромат —
І ритм, що враз ось перетне, як шпада,
Усталений, здавалось, лад.
Прийміть, ні, не подяку, тільки заздрість —
Бо (будьмо щирі) справжній-бо талант
Не той, що вірш диктує многотрудний,
А той, що одночасно є талант.
13.V. 1941
|
|
|
