Життям жорстоким, як жорства,
Проходжу трудно, крок за кроком.
Хотілось буть вогнем! пророком!
Але душа іще черства.
Іще не зм'якла, не взялась
Палючим пломенем любови, —
Ще марить терпким смаком крови,
Ще хоче пристрасти і зла.
Ще так: під оплески і крик
Щоб п’єдестал і Капітолій,
Щоб буйним ураганом долі
Котилися за роком рік.
Ще так: щоб квіти, і слова,
І пестощі, і сонце слави...
...А тут, біля руїн держави,
Життя жорстоке, як жорства.
9.XII. 1925
|
|
|
