Змандрував!.. Забув! Покинув!..
Де ж знайшов другую?
Сирота — одна без тебе
Горе я горюю!..
Як же жить? Де ж серце діти?
З ким ним поділюся?
Де ж тепер я, мій миленький,
В світоньку дінуся?!
Розступись, вода, — в тобі я
Погублю все горе...
Ох, мій милий, ох, мій милий!..
Доле моя, доле!..»
Вона реве, вона блідніє;
Волосся дибом піднялось;
Псьол гоготить, вихрить, дуріє...
«Прощай!.. ти мій...» — і вниз шубовсь!
Заклекотала хвиля в Псьолі,
Клубками піна надулась;
Озвався голос на подолі,
І ліс, очнувшись, захитавсь.
Ватагами ходили хмари,
Між ними молодик блукав;
Вітри в очеретах бурхали,
І Псьол стогнав і клекотав.
|
|
|
