У лісі курінь. В куріні гомітня;
Бурлаки багаття розводять;
Осідлані коні кругом куреня
Непутані, попаски ходять.
На конях роз’їжджують два сторожі —
Із крамом купців виглядають.
Ті сучать аркани, ті гострять ножі,
Ті ружжя свої заряджають...
Понурий отаман під дубом сидить
І уси на палець мотає:
Не хоче він ради ні з ким розділить,
Ніхто його думки не знає.
Надходила північ. Зібравшись в кружок,
Казок гайдамаки казали:
Про Дін, про Гаркушу, про гарних дівок,
Про парнів, що Січ боронили;
Про злих вовкулак; про Твардовського рід;
Про мертвих, що челядь лякають;
Про військо московське; про київських відьм,
Про змій, що до баб прилітають...
Один гайдамака
Єсть хатка під лісом — гін двоє від нас —
В ній баба стара проживає:
Опівніч до баби (я бачив не раз)
Коромислом змій прилітає.
Ще в Києві жив я. Там цілий Поділ
Про знахарку-бабу городить,
Про скрині, про гроші...
Отаман
Я й сам підглядів,
Як з Києва вчора вертався
Лужком поуз хату: якийсь сатана
Непевний до баби спускався...
І гроші є в баби?
Гайдамака
Їм ліку нема —
Як в нехриста жида.
Отаман
Ну, діти!
Не лишнє б у баби замки підтрусить
Та руки в калитці погріти...
|
|
|
