Рідну мову любить — страх!
І, поводячись по-свинськи,
Просторікує в шинках
Виключно по-українськи.
Розважати панночок —
Це у нього спеціальність.
Ловить рибку на гачок
І скидає одвічальність.
Панночки, як рій, гудуть,
Панночки до нього линуть —
Патріотками стають,
Потім покритками гинуть.
На селі в святковий час
Він уп’ється з «меншим братом»;
І зовуть його у нас
«Хлопоманом», «демократом».
О, він щирий демократ!
Невмивака і нечоса,
Він усюди (супостат!)
Пальцем висякає носа.
Серце хай йому пусте,
Хай він буде ідіотом,
Він уславився, проте,
Українським патріотом.
Хай приходить слушний час,
Хай буяє хуртовина:
Патріоти єсть у нас —
Ще не вмерла Україна!
Харків, 1902 р.
|
|
|
