Мій друже! Я Красу люблю,
І з кожної хвилини
Собі ілюзію роблю,
Бо в тій хвилинності ловлю
Я щастя одробини.
Що є життя? Коротка мить.
Яке його надбання?
Красою душу напоїть
І не вагаючись прожить
Хвилину раювання.
Краса! На світі цім Краса —
Натхненна чарівниця,
Що відкриває небеса.
Вершить найбільші чудеса,
Мов казкова цариця.
Її я славлю і хвалю
І кожну їй хвилину
Готов оддати без жалю.
Мій друже, я Красу люблю...
Як рідну Україну.
1912 р.
|
|
|
