В синім небі ходять хмари,
Ходять хмари позлотисті,
Усміхаються і линуть —
Променисті!
Я люблю вас, рідні сестри,
Вільні хмари, дуже-дуже;
І я знаю, вам до мене...
Не байдуже.
Ви говорите до мене
Любо, мило, як до брата,
І мої думки все з вами —
Як орлята.
Бо зріднила й поєднала
Нас докупи спільна доля,
Що не кожному судилась, —
Вільна воля!
1912 р.
|
|
|
