На березі моря сидів я самотно.
Все крила навколо вечірня півтьма.
Намучене серце не билось турботно,
Заснула, здавалось, і думка сама.
Помалу за хвилями хвилі котились,
Одна здоганяючи другу, росли
І лавою грізно до берега йшли,
І з бурхотом в скелі стрімчастії бились.
Ті хвилі морські нагадали мені
Змагання юнацькі за мрії ясні —
Об скелі життя їх розбилось чимало...
І серденько стиснулось в грудях моїх:
Воно-бо зазнало тих бур життьових
І бурхоту моря тепер спочувало.
Анапа, 1895 р.
|
|
|
