Рожеве проміння на краплях роси
Брильянтами грає;
Міняються тони, кольори краси, —
І сяйво згасає...
. . . . . . . . . . . . . . .
Тіні фантастичні,
Образи величні
Губляться в тумані сонної землі,
Але миготіння
Ясного проміння
Мріятися буде в сумерковій млі.
Так, моя кохана,
І фата моргана,
Що промиготіла в чепурних рядках,
В пам’яті затреться,
Але знов озветься
Образом кохання у дівочих снах.
1913 р.
|
|
|
