Знову літньою добою,
Ніби для розваги,
Ми гуляємо з тобою
В переваги-ваги.
Ти вгорі, а я ось долі;
Ти вже долі, я вгорі...
Чи ми знайдемо в цій грі
Рівновагу щастя-долі?
Чи сказати правду щиру.
В нас нема відваги,
Що хитаємось допіру —
Ваги-переваги.
Я вгорі, а ти вже долі,
Знов я долі, ти вгорі...
О, які з нас штукарі
Поробилися поволі!
1918 р.
|
|
|
