Сховала все холодна тьма.
Ніч темна, як могила.
Се що? чи замок... чи тюрма?..
Холодна ніч... Холодна тьма
Все тайною покрила.
Я — астролог... столітній дід —
Кудлатий, з бородою...
Я весь поморщився і зблід...
Я білий дід, старезний дід —
З душею молодою.
На вежі в замку я сиджу
З наказу злої сили;
Вночі на зорях ворожу
Або, замислений, сиджу
Над книгами Сивіли.
Мені спотворила життя
Злочинна чарівниця;
Але я маю пречуття,
Що верне всю красу життя
Мені одна зірниця.
І я в натхненні думи шлю
До зоряного грона,
Де стежу зіроньку мою...
Я між Плеяди думи шлю,
Де сяє Альціона!
Вже близько слушний час. Летить
Хвилина урочиста.
Я дію чари... Fiat! Мить...
І ось зірвалася... летить
Зірниця промениста!
Упала в замок чарівний,
Розсипалась огнями...
Все зникло... Знов я молодий.
А ви?.. О, фатум чарівний!..
Зірниця стала вами.
|
|
|
